З печальною любов'ю до життя. Свiтлана Гончарова - afield.org.ua 


[Сила слабых] [ФеминоУкраина] [Модный нюанс] [Женская калокагатия] [Коммуникации] [Мир женщины] [Психология для жизни] [Душа Мира] [Библиотечка] [Мир у твоих ног] [...Поверила любви] [В круге света] [Уголок красоты] [Поле ссылок] [О проекте] [Об авторах] [Это Луганск...]
[Поле надежды — на главную] [Наши публикации]


Свiтлана Гончарова

З ПЕЧАЛЬНОЮ ЛЮБОВ'Ю ДО ЖИТТЯ

ПЕРША СТОРIНКА


ДУМКИ

З печальною любов'ю до життя Думки мої, думки крилатi,
Куди хотять — туди летять.
Нiхто не в силах їх спинити —
Вони у небесах парять.

Вони мов пташечки весною,
В душi спiвають, щебетять.
Так серце щастям наповняють,
Що хочеш землю всю обнять.

А десь сховались в нiй в куточку
Думки недобрi i страшнi.
Надвинулись неначе хмари
Дощем холодним восени.

А нiжнi пташечки мої
Тодi у вирiй вiдлетять,
Мене на самотi лишать
З тими думками пропадать.

Але ж не хочу з ними жити,
Важкi я хмари розжену.
У Бога вимолю прощення
I в душу пташок поверну.

* * * *

З печальною любов'ю до життя Я — наче лист, що восени
Шалений вiтер обриває.
Несе в повiтрi, пiдкидає
I нi на мить не вiдпускає.

Несе мене вiн на чужбину,
А там вiд вiдчаю — загину.
I дуже, дуже я боюсь,
Що в рiднiй край не повернусь.

Я — наче той вiтрильник в морi,
Що гонять хвилi проти волi.
А я не в змозi сил зiбрати
Свої вiтрила пiдiйняти.

До того берега причалю,
Куди нестиме течiя.
I буду мучитись вiд жалю,
Що я тодi — не буду я.

Благаю сльозно у Творця для себе сил,
Щоб, наче лист, в осiннiм небi не кружляти.
Щоб натиск течiї здолати.
До рiдних берегiв пристати.

Щоб бути назавжди собою,
Щоб не жадати кращу долю.
В життi нiколи не тужити.
I бiльше всiм добра дарити,
Хоч так непросто це робити.

* * * *

З печальною любов'ю до життя Томясь в печали много лет,
Тревожно на рассвете встану.
А глаз твоих лучистый свет
Мне льётся елеем на рану.

Льняных волос любимый цвет
Напомнит летний день на склоне.
И голубых цветов букет
Внезапно упадёт в ладони.

Дыханья лёгкий ветерок
Развеет все мои печали
И унесёт за сто дорог
Уже в неведомые дали.

И, обретя покой иль нет,
Желать я всё же не устану,
Чтоб глаз твоих лучистый свет
Мне лился елеем на рану.


Опубликовано на сайте Поле надежды (Afield.org.ua) 11 мая 2007 г.






[Поле надежды — на главную] [Архив] [Наши публикации]
[Сила слабых] [ФеминоУкраина] [Модный нюанс] [Женская калокагатия] [Коммуникации] [Мир женщины] [Психология для жизни] [Душа Мира] [Библиотечка] [Мир у твоих ног] [...Поверила любви] [В круге света] [Уголок красоты] [Поле ссылок] [О проекте] [Об авторах] [Это Луганск...]