I ЗРАДА, I ВIРНIСТЬ...

* * * * Ти в пicнi моїй, наче сокiл, Що в небо злiтає високе, I людям несе той полiт — Кохання, надiю, привiт. Ти в пicнi моїй, наче казка, Що здiйснює мрiї людей, От тiльки шкода, Що поразка Iз успiхом поряд iде! Ти в пicнi моїй, наче вipa, Що легшим нам робить життя, Моя обнадiйлива лiра, Яка принесе вiдкриття. Ти в пicнi моїй — сам, як пicня, Яка надихає мене. I вчора, й сьогоднi, i пiсля Кохання мене         не мине! * * * * Й дивитись на тебе — не хочу, I чути про тебе — не можу. Жила б я з тобою охоче, Та зраду забути — негоже! Все — добре, коли воно в мipy, За рамки ж виходить — погано. Я пам'ятi власнiй ще вipю — 3 тобою порву все негайно! To6i не впаду я на груди, — Даремно настiйно вмоляєш: Я жити для тебе не буду. Цього ти не знав? Нинi знаєш... ТУЖЛИВЕ Ой не можу, мамо, я спокiйно жити! Знаю: не зумiю я вже розлюбити... Ой не можу, мамо, я щаслива бути, Бо уже не зможу я його забути. Ой заполонила серце моє туга, Бо з моїм коханим та й живе вже друга. Муко моя тяжка, що з тобою вдiю, Де з тобою дiнусь, де тебе посiю? БЕЗ ТЕБЕ Без тебе менi, милий, Жить у свiтi так тяжко, — Наче в зиму безкрила Залишилася пташка. Тяжко биться в знемозi, Бо ще хочеться жити... Припiкають морози, А не можна летiти. Без тебе менi, милий, Стало в свiтi хмурнiше: Замiсть дощику — злива, Вiтер злiший i злiший. Серед теплого лiта Холоднiшаютъ роси. А надiя розбита — Iї снiгом заносить. Без тебе менi, милий, Та й ослiпло вiконце, I крилато-безкрило Вiддалилося сонце. Не стачає повiтря — Задихаються груди... Без тебе менi, видно, Вже нiчого не буде. I ЗРАДА, I ВIРНIСТЬ... 1 Я буду шумiти тополею, Твоєю вертатися долею, Посiюсь родючим я житом, Щоб мiг ти у радостi жити; Я буду для тебе, як мати, — Навчу тебе вiрно кохати... 2 Земля кипить барвистим рiзноцвiтом, Моя душа у траурi ще зрання, I cерце стогне, Зрадою пробите, Й нестерпно тяжко помира кохання... 3 Траурний вiтер над свiтом Тужить вiд рання до рання: Зрадою серце пробите... Тяжко         конає                 кохання... ВIЧНА ЛЮБОВ Бувало, що й жить не спроможна, Та вiра яскравiла знов... Мен обiцяла ворожка Велику i вiчну любов. Потягне життя з мене жили — Я знов свою долю молю: Циганка ж менi ворожила! Я вiрю i тому люблю! Посiюсь барвiнковим цвiтом I зоряно буду свiтить, Народжу барвiнкових дiток Й вони будуть вiчно любить. Як прийде година остання, То в згадцi життя обновлю, — Згадаю востаннє Кохання I знову скажу: Я — люблю!