[Сила слабых] [ФеминоУкраина] [Модный нюанс] [Женская калокагатия] [Коммуникации] [Мир женщины] [Психология для жизни] [Душа Мира] [Библиотечка] [Мир у твоих ног] [...Поверила любви] [В круге света] [Уголок красоты] [Поле ссылок] [О проекте] [Об авторах] [Это Луганск...]
[Поле надежды — на главную] [Наши публикации]


Валентина Повар

I ЗРАДА, I ВIРНIСТЬ...


* * * *

Валентина Повар. I зрада, i вiрнiсть... Ти в пicнi моїй, наче сокiл,
Що в небо злiтає високе,
I людям несе той полiт —
Кохання, надiю, привiт.

Ти в пicнi моїй, наче казка,
Що здiйснює мрiї людей,
От тiльки шкода,
Що поразка
Iз успiхом поряд iде!

Ти в пicнi моїй, наче вipa,
Що легшим нам робить життя,
Моя обнадiйлива лiра,
Яка принесе вiдкриття.

Ти в пicнi моїй — сам, як пicня,
Яка надихає мене.
I вчора, й сьогоднi, i пiсля
Кохання мене
        не мине!

* * * *

Й дивитись на тебе — не хочу,
I чути про тебе — не можу.
Жила б я з тобою охоче,
Та зраду забути — негоже!

Все — добре, коли воно в мipy,
За рамки ж виходить — погано.
Я пам'ятi власнiй ще вipю —
3 тобою порву все негайно!

To6i не впаду я на груди, —
Даремно настiйно вмоляєш:
Я жити для тебе не буду.
Цього ти не знав?
Нинi знаєш...

ТУЖЛИВЕ

Ой не можу, мамо, я спокiйно жити!
Знаю: не зумiю я вже розлюбити...
Ой не можу, мамо, я щаслива бути,
Бо уже не зможу я його забути.

Ой заполонила серце моє туга,
Бо з моїм коханим та й живе вже друга.
Муко моя тяжка, що з тобою вдiю,
Де з тобою дiнусь, де тебе посiю?

БЕЗ ТЕБЕ

Валентина Повар. I зрада, i вiрнiсть... Без тебе менi, милий,
Жить у свiтi так тяжко, —
Наче в зиму безкрила
Залишилася пташка.
Тяжко биться в знемозi,
Бо ще хочеться жити...
Припiкають морози,
А не можна летiти.
Без тебе менi, милий,
Стало в свiтi хмурнiше:
Замiсть дощику — злива,
Вiтер злiший i злiший.
Серед теплого лiта
Холоднiшаютъ роси.
А надiя розбита —
Iї снiгом заносить.
Без тебе менi, милий,
Та й ослiпло вiконце,
I крилато-безкрило
Вiддалилося сонце.
Не стачає повiтря —
Задихаються груди...
Без тебе менi, видно,
Вже нiчого не буде.

I ЗРАДА, I ВIРНIСТЬ...

1
Я буду шумiти тополею,
Твоєю вертатися долею,
Посiюсь родючим я житом,
Щоб мiг ти у радостi жити;
Я буду для тебе, як мати, —
Навчу тебе вiрно кохати...

2
Земля кипить барвистим рiзноцвiтом,
Моя душа у траурi ще зрання,
I cерце стогне,
Зрадою пробите,
Й нестерпно тяжко помира кохання...

3
Траурний вiтер над свiтом
Тужить вiд рання до рання:
Зрадою серце пробите...
Тяжко
        конає
                кохання...

ВIЧНА ЛЮБОВ

Бувало, що й жить не спроможна,
Та вiра яскравiла знов...
Мен обiцяла ворожка
Велику i вiчну любов.

Потягне життя з мене жили —
Я знов свою долю молю:
Циганка ж менi ворожила!
Я вiрю i тому люблю!
Посiюсь барвiнковим цвiтом
I зоряно буду свiтить,
Народжу барвiнкових дiток
Й вони будуть вiчно любить.

Як прийде година остання,
То в згадцi життя обновлю, —
Згадаю востаннє
Кохання
I знову скажу:
Я — люблю!

Опубликовано на сайте Поле надежды (Afield.org.ua) 17 мая 2007 г.



НАПИШИТЕ ОТЗЫВ:
Имя: *
Откуда:
Отзыв: *






[Поле надежды — на главную] [Архив] [Наши публикации]
[Сила слабых] [ФеминоУкраина] [Модный нюанс] [Женская калокагатия] [Коммуникации] [Мир женщины] [Психология для жизни] [Душа Мира] [Библиотечка] [Мир у твоих ног] [...Поверила любви] [В круге света] [Уголок красоты] [Поле ссылок] [О проекте] [Об авторах] [Это Луганск...]