1. «Кохайтеся, чорнобривi,
Та не з москалями.
Бо москалi – чужi люди,
Роблять лихо з вами.
Не слухала Катерина
Нi батька, нi неньки.
Полюбила москалика,
Як знало серденько...»
(Т.Г.Шевченко «Катерина»)

2. «Яке його добро? Що двох нараз любить? Стiльки його добра, що з Туркинею був у лiсi, як у раю, що його любила щиро, та чи довго то було? Ось нараз Настка стала мiж них. i все мов закам'янiло – настав кiнець. i добра Настка, i щира для нього, лiпшої вiн не знає... i не те, щоб вже немила йому стала, а вiн полюбив Туркиню. Нi, Дубiвна в душу влiзла. i забути не годен...»
(О.Кобилянська «В недiлю рано зiлля копала»)

3. «Не плачте, мамо! Я покоряюсь вашiй волi i для вас за першого жениха, вам угодного, пiду замiж, перенесу своє горе, забуду Петра. Трудно, мамо, викинути Петра з голови, а ше труднiше iз серця. Но що робити! Дала слово за першого вийти замiж, для покою матерi, треба все перенести».
(i.Котляревський «Наталка-Полтавка»)

4. «У старої панi не було роду, окрiм мала собi унучечку – у Києвi обучалась у якомусь там... iнститутi...
Спiзнався з панночкою полковий лiкар та й почав щодня вчащяти... Любила вона його, та якось чудно любила, не по-людськи.
– Слухайте, – каже до його. – їдьте до мiста та купiть менi те й те, та хутенько!
Вiн зараз їде. купує там, що казано.
– Боже мiй! Чого се понакуповували? Я сього не хочу! Їдьте та замiнiть! Менi такого не треба!...
Знов їде вiн, мiняє.
Або так. Хоче вiн води напитись, – вона:
– Не пийте, не пийте!
– Чому?
– Я не хочу! Чуєте? Не хочу!»...
(М.Вовчок «iнститутка»)

5. «Коли б ти, нiчко, швидше минала!
Вибач, коханая! Ще ж я не знала
дитини такої, щоб була щасна
так, як ти, нiченько, так, як ти, ясна!
Чом ти, березо, така журлива?
Глянь, моя сестронько, таж я щаслива!
Не рони, вербо, слiз над водою,
буде ж, матусенько, милий зо мною!»
(Л.Українка «Лiсова пiсня»)

6. «Як почуєш вночi край свого вiкна,
Що хтось плаче i хлiпає важко,
Не тривожся зовсiм, не збавляй собi сна.
Не дивися в той бiк, моя пташко!
Се не та сирота, що без мами блука,
Не голодний жебрак, моя зiрко
Се розлука моя, невтишима тоска,
Се любов моя плаче так гiрко».
(i. Франко «Як почуєш вночi край свого вiкна»)

7. В Нимидори закапали сльози на снiп жита, на перевесло, i тi сльози наче вогнем пали на Миколину душу. «Серце, козаче! – подумала Нимидора, – твоє ласкаве слово, твої карi очi чогось нiби стають менi за матiр, за брата, за все, що було менi на свiтi найлюбiше, наймилiше».
(i. Нечуй-Левицькнй «Микола Джеря»)

8. «Я просив у тебе руки твоєї доньки, котру я люблю, як нiхто в свiтi не буде любити. Невже мiж твоїм боярським, а моїм мужицьким родом така велика пропасть, що любов не могла її перегатити?
– Нi, годi мовчати, – сказала нараз Мирослава, – Максиме, я буду твоя.
Тугар Вовк глядiв ка свою доньку i не знав, що йому робити.
– А тепер, молодче, iди домiв i не лякайся нiчого. Мирослава присягла, що буде твоя, i Мирослава зумiє додержати присяги».
(i. Франка «Захар Беркут»)

9. «Так нiхто не кохав. Через тисячi лiт
Лиш приходить подiбне кохання.
В день таккй розцвiтає весна на землi
i земля убирається зрання».
(В.Сосюра «Так нiхто не кохав»)

1-Й КОНКУРС КАПIТАНIВ КОМАНД. Пригадайте народнi прислiв'я про кохання.

1. Любов, як перстень, не має кiнця.
2. Не втаїться любов, як у мiшку шило.
3. Любовi, вогню та кашлю вiд людей не сховати.
4. Хоч у однiй льолi, аби до любовi.
5. Не поможуть i чари, як кому хто не до пари.
6. Силою не будеш милою.
7. Коли нема щастя зранку, то не буде й до останку.
8. Без горя нема кохання.
9. Лихого любити – себе губити.
10. Невесело в свiтi жити, як нема кого любити.
11. Хто кохає, той спокою не має.
12. Чим бiльша любов, тим бiльша рана пiсля зради.
13. 3 милим рай i в куренi.
14. Краще вмерти, як з нелюбим жити.

1-Й ТУРНIР КОМАНД. Назвiть художнi твори українських письменникiв, в назвi яких є жiночi iмена.

Загребельний П. «Роксолана». «Євпраксiя»
Костенко Л. «Маруся Чурай»
Квiтка-Основ'яненко Г. «Маруся»
Малишко А. «Ярина». «Марися»
Рильський М. «Марина»
Сосюра В. «Марiя»
Старицький М. «Маруся Богуславка»
Шевченко Т. «Катерина». «Марiя»

II-Й КОНКУРС КАПIТАНIВ КОМАНД. Прочитайте вiрш або заспiвайте пiсню про кохання.

II ТУРНIР КОМАНД. Назвiть пiснi лiтературного походження про кохання.

1. Глiбов Л. «Журба» («Стоїть гора високая»)
2. Гребiнка Є. «Нi, мамо, не можно нелюба любити»
3. Гулак-Артемовський П. «Ой казала менi мати», «Мiсяце ясний»
4. Забiла В. «Пливе човен вода повен»
5. Климовський I. «їхав козак за Дунай»
6. Котляревський I. «Вiють вiтри, вiють буйнi», «Зоре моя вечiрняя», «Сонце низенько», «Чого ж вода каламутна»
7. Кропивницький М. «Соловейко»
8. Малишко А. «Ми пiдем, де трави похилi»
9. Олесь О. «Смiються-плачуть солов'ї»
10. Петренко М. «Дивлюсь я на небо»
11. Нiщинський П. «Закувала та сиза зозуля»
12. Руданський С. «Повiй, вiтре, на Вкраїну», «Ти не моя»
13. Старицький М. «Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная»
14. Савицький Р. «Гуцулка Ксеня», «Червонi маки»
15. Шевченко Т. «Нащо менi чорнi брови», «Така їх доля»
16. Франко I. «Ой ти дiвчино, з горiха зерня»