[На главную] [Праздник Ивана Купала]
Свято Iвана Купала, що бере початок з сивої давнини, припадає на пору лiтнього повороту сонця, тобто нiч з 7 на 8 липня (з 23 на 24 червня за старим стилем). Язичницькому боговi достатку i врожаю Купалу хлiбороби приносили жертви на початку жнив. На його честь запалювали "живий вогонь", який добували тертям. "Живий вогонь" багаття, яке перестрибували учасники дiйства, мав очистити їх вiд лихого, грiховного, вiд того, що мiг "причепити" їм злий дух. У купальську нiч люди обходили поля, левади, сади. Заговорювали їх вiд злого духа. Коли нашi предки ще не знали хлiборобства, вони збирали дикоростучi плоди, злаки, траву, квiти. Особливо ж шукали легендарну квiтку папоротi. Свято Iвана Купала - це поезiя лiта, гiмн силi i буянню природи, величальна людинi-працелюбовi. Для нас свято Iвана Купала є дiйство добра, щиростi, миролюбностi слов'янської душi, милосердя. Воно утверджує єднiсть природи i людини, святе почуття господаря рiдної землi, як чисте джерело, сповнює нашi серця надiєю на вiдродження нацiональної культури; як перевесло, зв'язує з традицiями предкiв, виховує гуманiстичнi почуття, кличе бути причетним до великого Храму тисячолiтнього народного духа. Педагоги, якi прагнуть впроваджувати народнi обряди i звичаї, з 7 на 8 липня можуть провести свято Iвана Купала, скориставшись нашим сценарiєм. На початковiй стадiї вiдродженню народних свят сприятимуть театралiзованi дiйства. Наприклад, старожили Кiровограда (колишнiй Єлисаветград) не пам'ятають, коли в мiстi проводилося свято Iвана Купала. Iсторичнi джерела свiдчать, що його вiдзначали українцi, якi жили на берегах Синюхи, Пiвденного Бугу, тобто в захiдних районах нинiшньої Кiровоградської областi. Ось чому прилучати людей, де не знали цього свята, можна i на основi записiв в iнших мiсцях. До речi, в липнi 1990 р. перше свято в Кiровоградi проводилося за цим сценарiєм. Буду радий, коли як один з варiантiв свята Iвана Купала вiн прислужиться педагогам - ентузiастам нацiонального вiдродження. Хiд свята У давнi часи боговi Купалу приносили жертви. Ось чому свято можна розпочати з проходження його учасникiв центральною вулицею мiста чи села. Наближаючись до води (рiчки, ставка), вони "жертвують" Купалу пiснi, iнсценiвки, якi вiдтворюють побут народу. Попереду йдуть козаки на чолi з отаманом. У руках одного з них корогва з написом: "Усi - на Купала, щоб життя красивiшим ставало!" Козаки спiвають пiснi - "За свiт встали козаченьки", "Ой на горi та й женцi жнуть", iншi. За ними простують чумаки. В одного теж гасло: "Найчистiша сiль духовностi - в народному обрядi!" Чумаки спiвають своїх пiсень. У рядах тих, хто поспiшає на свято, можуть бути герої творiв I. П. Котляревського, Г. Ф. Квiтки-Основ'яненка, I. К. Карпенка-Карого, М. П. Старицького, М. Л. Кропивницького, Лесi Українки, їхнiй дарунок Купайловi - народна пiсня. Далi йдуть танцюристи, за ними - гурт парубкiв iз Солом'яником у руках. Солом'яник iще називають козубом. Парубки (голосно): Просимо до нашого козуба Кинути папiр, солому, трiски, Спалимо все те ми коло дуба. Солом'яник запалає - Прo Купайла нагадає. Хто крiзь полум'я пройде - Своє щастя враз знайде! (Повторюють цi слова, збираючи в козуб трiски для багаття). Завершують колону "вiдьми" та "чорти". Вони пританцьовують, примовляючи: Хто на Купайла не пiде - У себе в хатi нас знайде! До пекла ми таких потягнем. Три шкури з вас ми стягнем! Вiдьма: А я зведу кого завгодно. Кажу усiм це принародно, I покатаюся, мов на свинi, На чоловiковiй спинi. (Стрибає на одного з глядачiв (статиста), верещить. Той везе вiдьму на спинi). Бiс: Aну розплющiть менi очi - На всiх я подивлюсь! З тим, хто боїться бiса й ночi, Я хутко розберусь! Бо хто боїться - не козак, Бо хто трясеться - не козачка. Хапайте ви он тих зiвак. Для них є гаспидова тачка! (Чорти хапають перехожих (статистiв) i "кидають" у порожню тачку-вiзок). Вiдьми й чорти танцюють "нечистосилiвський танок", пiсля того знову жартують. Бiля води Група дiвчат дзвiнко: Ми починаєм наше свято! Людей зiбралося багато. Щоб веселитись i спiвати, Про свято слово слiд сказати! Слово виголошує старiйшина. В основi може бути матерiал вступної частини сценарiю. Дiвчата: Купало! Купало! Де ти зимувало? Старiйшина: Зимувало в лiсi, ночувало в стрiсi, Зимувало в пiр'ячку, лiтувало в зiллячку. Дiвчата: Ой, давайте поспiваєм I Купайла пострiчаєм! Заспiвують "Проти Iвана сонце iграло". Проти Iвана сонце iграло. Ой рано, на Iвана. А де ж воно ночувало? Ночувало у Iвана. А що ж воно вечеряло? Вечеряло варенички, варенички з цибулею, З цибулею, з чорним маком, з чорним маком, з пастернаком, I з юшкою, з петрушкою. Ой рано, на Iвана... Дiвчата: Наше Купайло з верби, з верби, А ти, Iване, прийди, прийди... А як не прийдеш дорiжкою, То привеземо телiжкою! (З гущавини парубки несуть вербу-Купайло). Старiйшина: Друзi, вiн прийшов до нас Привiтать усiх у добрий час, Щоб його не забували, Щоб смiялись, жартували, На врожай щоб сподiвались. Крiзь вогонь щоб очищались! (Парубки закопують вербу-Купайло). Дiвчата. Купайла стрiчками перев'яжемо, Травою-зiллям заквiтчаємо, Нехай нас заворожить тайною - Казкою стародавньою! (Заквiтчують дерево i спiвають). - На Iвана на Купала, що Iван дiє? - Гречку сiє. - У нашої гречки гарнi вершечки. Було б тобi, Iванку, не купатися, Було б тобi, Iванку, з нами гратися. - Що Iван дiє? - Пшеницю сiє. - У нашої пшеницi жовтi косицi. Було б тобi, Iванку, не купатися, Було б тобi, Iванку, з нами гратися. (З гурту "чортiв" чується голос): На Iвана Купального Ходила вiдьма до печального, Хотiла хлопця зчарувати, Собi коханого обрати! Дiвчата: Вiдьмi хлопця не дамо, Бо вiн гарний, чорнобривий. Танець з ним поведемо - Буде серед нас щасливий! Парубки (спвають): Сонце пече - смола тече. Та йдiть, хлопцi, смолу брати, Вiдьмi очi заливати, Щоб на ногах не ходила, Чужих корiв не доїла, Бо корiвки старенькiї. В них телятка маленькiї. (З криком, молодецьким свистом парубки проганяють "нечисту силу", яка, за стародавнiми повiр'ями, могла з'являтися пiсля появи Купайла). Дiвчата: На Купала огонь крешуть, Нехай вiдьми на пень брешуть, Нехай брешуть, нехай знають, Хай молоко не одбирають! Починають спiвати: Купала, наша Купала Заграло сонечко на Йвана, Де сходить сонце, сходить, там грає, Там мiй миленький кониченька сiдлає. Сiдлає кониченька при свiчi, А виходить на вулицю уночi. Вийшов на вулицю, посвистав, Все ж вiн миленької не застав. Чогось моя миленька стала пишна, Що до мене на вулицю не вийшла. Iз вечора русу косу чесала, А о пiвночi черевички озувала I до свiтла на вулицю виходжала. (Запис П. Чубинського) Старiйшина: Чи не час нам, браття, З Долею зустрiтись, Розпалить багаття, Разом всiм погрiтись? Парубки: Доля - дитя Правди, Доля з нами завжди! (У заквiтчанiй корзинi парубки до верби-Купайла приносять Долю - вродливу дiвчину). Доля: Хто першим вогонь добуде - Той з Долею завше буде! Любi друзi, палицi берiте I вогонь купальський запалiте! (Старiйшина вручає парубкам знаряддя для видобування вогню i проводить змагання). Звучить вiночок пiсень, допоки парубки не видобудуть вогонь. У сучасних умовах можна скористатися i сiрниками. Старiйшина вручає переможцевi приз, а потiм закликає: Час вогнем очиститись усiм, Нумо, Солом'яника палiте! Бiля багаття розпочинаються iгри, перестрибування, смiх, пiснi. Доля: Що ж, тепер "грiхи" палiть, Сили набеpiться, Полум'я хай трiпотить, Зло нас хай боїться! (Парубки, дiвчата пiдкидають солому у вогонь, роблять рухи, що символiзують позбавлення вiд грiхiв). Старiйшина: Доручаю козаковi, а також i чумаковi Парубкам завзятим Розпалити на плоту Ще одне багаття! Хай горить там, на водi. Мов казкова квiтка! За смiливця враз пiде Та й найкраща дiвка! (Парубки, запаливши факел, пливуть до плоту, намагаючись загрiбати однiєю рукою, щоб доаавити вогонь. Запалюють багаття. Плiт оббитий жерстю, на нiм - солома та iнше смiття). Старiйшина: Час нам Долю запитати: Коли вiнки на воду опускати? Доля роздає дiвчатам вiнки, багато з них мають свої, їх кидають у воду, течiя несе квiти до вогню, що палає на плоту. Чути пiсню "А ми рутоньку посiєм". А ми рутоньку посiєм, Зеленую руту, жовтий цвiт посiєм! А ми рутоньку пополем, пополем! Зеленую руту, жовтий цвiт пополем! А ми рутоньки нарвемо, нарвемо! Зеленую руту, жовтий цвiт сплетемо! А ми дiвочок вберемо, вберемо! Зеленую руту, жовтий цвiт Вберемо! Пiсня "Заплету вiночок". Заплету вiночок, заплету шовковий, На щастя, на долю, на чорнi брови (3 р.) Ой пущу вiночок на биструю воду. На щастя, на долю, на милого вроду (3 р.) Ой полинь, вiночку, прудко за водою, На щастя, на долю милому зо мною (3 р.) Дiвчата: Пливiть, вiночки, за водою Вечiрньою порою. Хто вiночок упiймає - З дiвчиною на рушничок стане! Кiлька парубкiв приносять вiнки для дiвчат, запрошуючи їх до танцю. Доля: Хочу вам пораду дати: Коли будем працювати I любити рiдний край - Нас вiддячить Урожай. Дiвчата: Ти прийди до нас, Врожаю! Бо ми працю прославляєм. Коли вiзьмем все iз поля, Усмiхнеться до нас доля! З'являється Урожай (хлопець, заквiтчаний колоссям). Вiн говорить: Я приходжу до вас знову, Тiльки Волю збережiте, Славнi звичаї народу У життя нове берiте! (На честь Урожаю учасники свята спiвають одну з пiсень про рiдну землю). Старiйшина: Час Купайла покупати, Треба вже його сховати. Попрощаємося з Купайлом, Почестi йому вiддаймо! Усi спiвають пiсню "I в нас i в вас хай буде гаразд". У цей час парубки викопують вербу-Купайло i несуть її до води. Через якийсь час доповiдають: Ми Iвана покупали, Аж на рiк його сховали. Через лiто, зиму, осiнь Нам поверне його просинь. Старiйшина: Попрощатись менi час, Пiснi вашi пречудовi. Ще зустрiнемось, шановнi, На наступний раз. Землю я благословляю На багатий урожай, Хай достатком розквiтає Степовий наш край. Обходить учасникiв свята, посипає їх зерном. Доля: Щастя вам, хорошi люди, Свiтле майбуття. На лихе хай буде згуба, На добро - життя! Дiвчата: Пам'ятаймо рiд козацький, Сонця-духа не цураймось! О Народе український, По-братерськи всi кохаймось! Гурт з пiснями повертається додому. В.I. КАЮКОВ, директор СШ № 21 м. Кiровограда.
[На главную] [Праздник Ивана Купала]
